ЗАХИСТ ПРАВА НА ЖИТЛО В АСПЕКТІ ЕКОЛОГІЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ДЕРЖАВИ: МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА НАЦІОНАЛЬНА ПРАКТИКА

Анотація

Стаття присвячена питанням захисту права на житло в аспекті виконання екологічних зобов’язань держави. Актуальність даної теми обумовлена посиленням тенденцій щодо визнання права на чисте, стійке та безпечне навколишнє середовище одним з основоположних прав людини, забезпечення, реалізація та захист якого має істотний вплив на інші основні права людини, у тому числі – право на житло. Сучасна концепція захисту права на житло ґрунтується на визнанні його невід’ємним природним правом людини, яке включає два аспекти: майновий та немайновий. Майновий аспект полягає у праві особи володіти, користуватись чи розпоряджатися своїм житлом на праві власності, оренди чи інших договірних засадах, а не майновий – полягає у праві особи мати захищений від стороннього впливу простір, необхідний кожній людині для гідного існування, проживання, планування сім’ї та ін. Логічно припустити, що порушення екологічних норм може мати наслідком істотний вплив на втручання у обидва зазначені аспекти права на житло. Якщо про нього говорити як про об’єкт нерухомості, який має певну вартість, у випадку невідповідності прийнятним нормам екологічної безпеки, він стає непридатним для проживання, а отже втрачає свою вартість або взагалі стає неліквідним. Якщо про житло говорити в аспекті певного простору для проживання як важливої складової приватного життя особи, то у випадку завдання екологічної шкоди навколишньому середовищу, де проживає особа, під загрозою постає також її життя, здоров’я, нормальне існування самої особи та членів її сім’ї. Саме у такому контексті формує свою прецедентну практику Європейський суд з прав людини, який порушення державою зобов’язань в екологічній сфері вважає втручанням у право на повагу до житла. Метою здійснення даного дослідження є встановити, які конкретно екологічні зобов’язання держави мають безпосередній вплив на систему захисту права на житло та який обсяг цих зобов’язань формується через практику національного та міжнародного правосуддя.