ЗМАГАЛЬНІСТЬ І ДИСКРЕЦІЙНІСТЬ У МЕХАНІЗМІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА СТОРІН НА ПРИМИРЕННЯ В СУДОВОМУ ПРОЦЕСІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2304-1587/2024-26-2(39)-3

Ключові слова:

змагальність, дискреція, примирення, мирова угода, повноваження судді, судочинство, процес, захист прав, теорія процесуального права, судове рішення, судова оцінка

Анотація

У статті досліджуються різні види примирних процедур з точки зору впливу на їх реалізацію в судовому процесі змагальності і дискреційності. При дослідженні примирних процедур можна виявити певні складові механізму, властиві будь-якому судовому процесу. На нашу думку, найбільш яскравими проявами в механізмі реалізації права сторін на примирення в судовому процесі є дискреційність та змагальність. Змагальність у ході реалізації примірювальних процедур – це завжди активна позиція сторін, яка має вираз і в формі переговорів між ними та в подальшому – письмового оформлення цих спільних позицій у проєкті мирової угоди, яка потім подається на затвердження господарського суду. Доводиться, що оскільки суддя в процесі займає центральну позицію, тому дискреційність – це обов’язкова складова в механізмі реалізації всіх примирних процедур в судовому процесі. Завдання суду – запобігти зловживанням у процесі укладення мирової угоди й ущемленню інтересів сторін та інших осіб. Таким чином, при реалізації змагальності сторонами і досягнення ними згоди щодо умов мирової угоди, тим не менш, суддя має використати дискреційність при прийнятті рішення по справі щодо питання, затверджувати умови такої мирової угоди або відмовити у затвердженні цієї мирової угоди. Вказане видається обґрунтованим, оскільки конструкція «змагальність-диспозитивність» дозволяє максимально реалізувати права учасників справи та одночасно максимально забезпечити встановлені процесуальним законом гарантії для захисту їх законних прав та інтересів. Тому судова дискреція є важливим елементом процедури реалізації права сторін на примирення в судовому процесі. Примирні процедури в судовому процесі, як і інші дії в ході розгляду справ, потребують дослідження і оцінки суддею та винесення ним рішення по справі, яке фактично підтверджує законність вимог учасників справи. З урахуванням вищевказаного підсумовано, що в механізмі реалізації права сторін на примирення значну та навіть вирішальну роль відіграють змагальність та дискреційність. За їх відсутності або відсутності хоча б одного з цих елементів неможливо реалізувати вказане право.

Посилання

Міліціанов Р.В. Змагальність сторін як основна конституційна засада судочинства. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2015. № 1. С. 85–88.

Тимченко Г.П. Зміст змагальності у сучасному цивільному процесі. Право України. 2005. № 5. С. 111–114.

Завальнюк І.В. Незалежність суддів, змагальність і рівноправність сторін як складові частини справедливого судового розгляду. Право і суспільство. 2021. № 5. С. 174–182.

Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 № 1798-XII (в редакції від 03.10.2017, з наступними змінами та доповненнями). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1798-12.

Анісімов О.В. Конституційні засади судової дискреції як гарантії самостійності та ефективності судової влади: дисертація … доктора філософії 081. Ужгород, 2021. URL: https://www.uzhnu.edu.ua/uk/infocentre/get/35289.

Dworkin R. Judicial Discretion. The Journal of Philosophy. 1963. Vol. 60. № 21. 795 p.

Шатрава С.О. Дискреційні повноваження працівників ОВС, як корупційний ризик в діяльності органів внутрішніх справ. Порівняльно-аналітичне право. 2013. № 2. С. 276–277.

Електронний словник. URL: https://www.dict.com/англіисько-украінськии/discretion.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-12-18