RATIO DECIDENDI VS OBITER DICTUM У ПОСТАНОВАХ КОЛЕГІЙ СУДДІВ ТА СУДОВИХ ПАЛАТ КАСАЦІЙНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ У СКЛАДІ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Анотація

У статті досліджуються питання структури судових рішень колегій суддів та судових палат Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладених у відповідних постановах. Попри те що ні на рівні національного законодавства немає законодавчо закріплених понять ratio decidendi та obiter dictum, ні загалом вести мову про вказані категорії у їх класичному вигляді в нашій правовій системі неможливо, автором аналізуються своєрідні аналоги вказаних понять серед структури судових рішень Верховного Суду, які підпадають під категорію судового прецеденту як джерела кримінального процесуального права України. З огляду на аналіз судової практики та норм національного законодавства автором робиться висновок, що своєрідним аналогом категорії ratio decidendi в структурі постанов колегій суддів і судових палат Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду є правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, тоді як під категорією obiter dictum слід розуміти додаткові аргументи у формулюванні такого правового висновку. З метою забезпечення ясності та передбачуваності судових рішень суду касаційної інстанції автором пропонується чітке виокремлення в постановах колегій суддів та судових палат Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду висновку щодо застосування норм права в подібних правовідносинах і водночас вказується на відсутність необхідності такого виділення щодо додаткових аргументів, котрі не становлять правового висновку для конкретної справи. Як результат, автором пропонуються відповідні законодавчі зміни, котрі сприятимуть утвердженню судового прецеденту як джерела кримінального процесуального права України, а також дадуть можливість судам чітко розмежувати, що слід враховувати для подальшого вирішення справ у межах подібних правовідносин.