ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ТА ПРАВОСУДДЯ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2304-1587/2024-26-1(38)-6Ключові слова:
інформаційно-телекомунікаційні технології, інформаційно-комунікаційна система, цифровізація, публічне адміністрування, суб’єкти публічного адміністрування, правосуддя, електронне врядування, електронний уряд, електронне правосуддя, електронне кримінальне провадженняАнотація
Стаття присвячена розкриттю особливостей впровадження інформаційно-телекомунікаційних технологій в публічне адміністрування та правосуддя. Встановлено, що процес розбудови «цифрової держави» відбувається як в публічному (електронне врядування), так і приватному секторі та полягає у використанні інформаційно-телекомунікаційних технологій у різних сферах суспільного життя. Зокрема, електронне врядування спрямоване, в першу чергу, на покращення телекомунікаційних зв’язків між державою та приватними особами з метою задоволення їх потреб, що загалом сприяє реалізації у сфері публічного управління таких важливих принципів владної діяльності як принцип відкритості й прозорості та принцип поваги до прав людини. З’ясовано, що маючи декілька важливих сфер своєї реалізації (е-парламент, е-бізнес, е-освіта, е-здоров’я, е-культура тощо), електронне врядування має найбільше значення у сферах публічного адміністрування (е-уряд) та правосуддя (е-правосуддя). Констатовано, що за останнє десятиліття в Україні було прийнято низку важливих нормативно-правових актів (як на рівні законів, так і підзаконних актів), а також створено низку правових інститутів та механізмів щодо впровадження інформаційно-телекомунікаційних технологій в життя суспільства, втім процес впровадження концепції цифрової держави в сферах публічного адміністрування і правосуддя супроводжується наявністю великої кількості проблем, що потребують свого вирішення найближчим час. Наголошено, що використання інформаційно-телекомунікаційних технологій в діяльності суб’єктів публічного адміністрування забезпечує не тільки якість їх діяльності, а й спрямоване на мінімізацію особистого спілкування між публічно-владним суб’єктом та приватною особою, бо відсутність таких стосунків – є одним із чинників запобігання корупції в нашій країні. Використання ж інформаційно-телекомунікаційних технологій у сфері правосуддя переслідує наступні цілі: покращення якості і ефективності правосуддя; максимальне забезпечення прав і свобод особи в межах судового провадження. Встановлено, що процес впровадження у кримінальне правосуддя інформаційно-телекомунікаційних технологій наштовхується сьогодні на перепони: а) загально цивілізаційні; б) технологічні; в) правові; г) світоглядні.
Посилання
Блінова Г. Становлення України як цифрової держави та удосконалення системи державних електронних інформаційних ресурсів. Law. State. Technology. 2021. Вип. 2. С. 3–10.
Шаповалова О.В. Проблеми досягнення балансу цифрової зрілості держави та суспільства. Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2022. № 2 (44). С. 24–32.
Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13.01.2011 р. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 32. Ст. 314.
Про адміністративну процедуру: Закон України від 17.02.2022 р. Відомості Верховної Ради України. 2023. № 15. Ст. 50.
Марченко В.Б. Щодо правового визначення «електронного суду». Юридичний науковий електронний журнал. 2022. № 9. С. 549-551.
Бринцев О.В. «Електронний суд» в Україні. Досвід та перспективи: монографія. Харків: Право, 2016. 72 с.
Щербак С.В., Кожевнікова А.В. Електронізація судочинства: сучасний стан та орієнтири розвитку електронного суду в Україні у світлі цивільного процесу. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 4. С. 238–242.
Каланча І. Г. Електронне кримінальне судочинство: передумови виникнення, сучасний стан та перспективи розвитку: монографія. Харків: Право, 2018. 240 с.
Банах С., Грубінко А., Онищук І. Переваги та недоліки впровадження системи електронного кримінального провадження в органах досудового слідства України. Актуальні проблеми правознавства. 2022. 1 (29). С. 77–83.