ДИСКРЕЦІЙНІ ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ОЦІНЮВАННЯ КАНДИДАТА НА ПОСАДУ СУДДІ КРИТЕРІЯМ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ ТА ДОБРОЧЕСНОСТІ

Анотація

У статті досліджуються поняття та правові підстави здійснення дискреційних повноважень органів державної влади, які приймають рішення щодо відповідності кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності. Визначено, що дискреційні повноваження є одним з важливих елементів адміністративно-правового статусу будь-якого органу державної влади, що мають сприяти здійсненню ним своїх функцій, виходячи з принципів верховенства права та прав людини. Значення дискреційних повноважень полягає у тому, що завдяки ним орган державної влади має певні межі розсуду при прийнятті оптимального рішення, оскільки норми закону не здатні передбачити всі можливі варіанти фактичних обставин чи поведінки суб’єктів правовідносин. Проте обсяг дискреційних повноважень не є безмежним, і в окремих випадках може мати місце визнання їх такими, які здійснюються з порушенням прав людини, а тому не можуть бути виправданими. У роботі здійснюється аналіз міжнародних стандартів здійснення дискреційних повноважень, проводиться порівняльний аналіз на відповідність норм національного законодавства визначеним міжнародним стандартам. Особлива увага приділена дослідженню правових позицій Верховного суду щодо визнання необґрунтованими окремих рішень ВРП та ВККС про відповідність/невідповідність кандидатів на суддівські посади, а також причин та мотивів такої необґрунтованості. Доведено, що межі дискреційних повноважень можуть бути достатньо широкими, особливо при оцінці таких суб’єктивних категорій, як «доброчесність», «етичність», «моральність» і т.д. Але при цьому вони мають здійснюватися із дотриманням процедурних аспектів, а також принципів пропорційності, змагальності, рівності, доступності кандидата до всього обсягу інформації, на основі якої щодо нього виноситься таке важливе та принципове рішення.