ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Анотація

У статті здійснено всебічний аналіз проблеми забезпечення прав і свобод людини в Україні в контексті глобалізаційних процесів, трансформації державного управління, запровадження воєнного стану та посилення міжнародно-правових впливів. Основний акцент зроблено на формуванні правової держави, здатної гарантувати не лише формальне, а й фактичне дотримання прав і свобод людини. Обґрунтовано, що однією з визначальних засад сучасного конституціоналізму є принцип людської гідності, який в українських реаліях набуває нового змісту в умовах європейської інтеграції та гармонізації національного законодавства з правом Європейського Союзу.
Розкрито проблеми, пов’язані з фрагментарністю нормативно-правового регулювання, недостатньою ефективністю механізмів реалізації та захисту прав у правозастосовній практиці, низьким рівнем довіри громадян до інститутів державної влади, а також недосконалістю судової системи. Проаналізовано інститут конституційної скарги як новітній механізм індивідуального захисту конституційних прав, який здійснюється Конституційним Судом України. Підкреслено, що запровадження конституційної скарги суттєво розширило можливості особи щодо оскарження неконституційних положень законів, однак на практиці цей інструмент залишається обмеженим через складність процедур, вузьке тлумачення предмета скарги та проблеми виконання рішень Суду.
Проаналізовано вплив міжнародно-правових стандартів, зокрема положень Загальної декларації прав людини, Міжнародних пактів та Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на розвиток національного механізму захисту прав людини. Окремо наголошено на викликах забезпечення прав і свобод в умовах воєнного стану, коли питання національної безпеки вимагають чіткого дотримання принципів пропорційності, законності та недопущення свавільних обмежень прав людини.
У результаті дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення механізмів забезпечення прав і свобод людини, зокрема шляхом підвищення ефективності інституту конституційної скарги, посилення ролі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, забезпечення реального доступу до правосуддя та подальшої адаптації законодавства України до стандартів Ради Європи та Європейського Союзу. Обґрунтовано позицію, що без комплексних інституційних і правових змін, підвищення рівня правосвідомості громадян та деполітизації правозахисної діяльності профільних органів державної влади процес забезпечення прав та свобод людини залишатиметься переважно декларативним.