РОЗМЕЖУВАННЯ ТЕРОРИСТИЧНОГО АКТУ ТА ДИВЕРСІЇ В УМОВАХ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ: ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження проблеми розмежування терористичного акту та диверсії в умовах збройної агресії проти України, що належить до найбільш складних питань сучасної кримінально-правової кваліфікації. У дослідженні проаналізовано положення ст. 113 та ст. 258 Кримінального Кодексу України, сучасні доктринальні під­ходи, а також новітню практику Верховного Суду України щодо кваліфікації відповідних кримінальних правопорушень. Обґрунтовано, що формальна подібність об’єктивної сторони не може розглядатися як визначальний критерій квалі­фікації, оскільки одна й та сама дія, зокрема підрив транспортної інфраструктури чи підпал енергетичного об’єкта, залежно від встановленої мети та наслідків може утворювати склад як диверсії, так і терористичного акту. Особливу увагу приділено функціонально-телеологічному підходу до розмежування суміжних складів кримінальних правопорушень. Доведено, що ключовим критерієм є спеціальна мета діяння: для терористичного акту – залякування населення, вплив на органи державної влади, дестабілізація суспільної ситуації; для диверсії – ослаблення держави, підрив обороноздатності та порушення функціонування стратегічної інфраструктури. Запропоновано комплексний трикомпонентний критерій розмежування, який охоплює безпосередній об’єкт посягання, спеціальну мету та домінуючий кримінально-правовий ефект. Обґрунтовано можливість ідеальної сукупності ознак диверсії та терористичного акту в умовах збройного конфлікту. Результати дослідження мають теоретичне та практичне значення для забезпечення єдності правозасто­сування, удосконалення методики досудового розслідування та формування сталої судової практики.